Work and Travel. Part 1 "Мам, тат, я хочу в Америку!"

Знаю, зараз є дуже багато відгуків про W&T. Але я вирішила написати такий відгук, якого мені не вистачало, коли я готувалася до цієї програми. І також, хочу звернути увагу, що це мій особистий досвід і особисте бачення цієї програми. І, думаю, зараз доречно студентам задуматися над цією можливістю, за літо підшукати компанію, через яку їхати, вдосконалити свою англійську і дізнатися якомога більше про цю програму. Отже, всім, кому цікаво - починаємо:)

Десь біля Вашингтона.

Для початку, хочу сказати, що в мене ніколи не було мрії потрапити в США, серйозно. Я хотіла подорожувати, але мене більше приваблювала Європа. Мені завжди здавалося, що та Америка так далеко і то все нереально, та й нащо воно мені треба. Єдине, що мене манило після перегляду різних серіалів та фільмів - це Каліфорнія. Але вона мені просто подобалася на екрані телевізора, а не так, що "от виросту - поїду". Хто ж знав, що "виросла і поїхала" :)

Так от, на цю "авантюру" мене підштовхнув хлопець, з яким я тоді зустрічалася довгий час, в 2016 році. Він марив Америкою і планував там залишитися після програми. Я довго думала перед тим як погодитись на це все, бо в мене було декілька серйозних (як я думала на той момент) страхів (можливо ви впізнаєте тут і себе):

• де взяти гроші?! - для мене, на той час, студентки третього курсу, 2 тисячі доларів =50 тисяч гривень!!! (приблизна сума за всю програму) - це були просто нереальні гроші.
• що скажуть батьки?  - чи відпустять, чи дадуть гроші, і як взагалі можна наважитись попросити таку суму в батьків? (я реально не знала).
• що робити з моєю англійською? - ні, це не буде історія про дівчину, яка зовсім не знала англійської і тут взяла і поїхала. Я знала англійську не погано, добре розуміла, могла дивитися серіали англійською, писати якісь міні-твори в універ, але дууууууже боялася говорити. Мабуть, як і більшість людей, які вчили мову, але ніколи не були тривалий час в тому мовному середовищі. І цей момент мене лякав найбільше. 
• як пройти те посольство?! - це був наступний момент, який випливав з попереднього і лякав ще більше.
• що робити з університетом? - не знала як взагалі відпускають, тільки чула якісь слухи, що деканат дуже не любить, коли звертаються за достроковою сесією ті, хто їде по W&T.

Поступово я буду відповідати на ці питання, а поки переходимо до першого етапу -

Реєстрація на програму Work and Travel.

Можливо хтось не знає, тому напишу, основні умови для учасників програми:

1. Вік - не менше 18 років на момент від'їзду.
2. Бути студентом денної форми навчання - НЕ останнього курсу.
3. Базове знання англійської мови.
4. Самостійність і готовність жити далеко від родичів і близьких 3-4 місяці.
5. Ну і, звичайно, можливість оплатити програму - приблизно 2-2.5 тисячі доларів (залежить від компанії, через яку ви зареєструєтесь, коли ви реєструєтесь, квитків на літак).

Зараз працює багато компаній, які замаються організацією цієї програми. Їх можна легко знайти в інтернеті, подивитися їхні ціни, почитати відгуки про їх роботу, знайти якісь акції і тд. Я цього не робила. Я просто запитала в моєї одногрупниці, яка їздила минулого року і вона мене завела в компанію, через яку вона сама їздила. Це був кінець вересня і там проходила якась акція, типу реєструйтеся до початку жовтня отримаєте знижку.
Багато компаній проводять акції до першого вересня, тому, раджу вже задуматись над цим, адже так можна зекономити 100-150 доларів. І, взагалі, віднесіться серйозно до пошуку компанії (а не так як я), адже саме вона буде вашою підтримкою протягом усього шляху аж до повернення додому.
Отож, в компанії мені розказали, що оплата проводиться частинами, певна сума йде за оплату послуг самої компанії (підбір вакансії, оформлення документів і повна підтримка впродовж всієї цієї нелегкої процедури). Чесно, зараз намагалася години 2 згадати точні суми, коли і за що я платила, але не можу, все таки 2 роки пройшло:( Але точно пам'ятаю, що мені все-все-все обійшлося в 2 тисячі доларів, майже рівно (зараз, мабуть, трохи дорожче).
Так от, дізнавшись "що-по-чом" поїхала до батьків - просити грошей. І вони мене підтримали! З одної сторони було не дивно, адже вони в мене прогресивні люди, моя мама сама колись була в Америці, ну і, взагалі, вони підтримують будь-які наші з сестрою рішення. Але! Було одне велике "АЛЕ" - це гроші. Я не з бідної сім'ї, але і не з багатої, з середньостатистичної, яка живе в невеликому місті з досить маленькими зарплатами. Я взагалі відвикла просити у батьків гроші, адже на той момент була на третьому курсі, періодично підпрацьовувала і отримувала стипендію. Та й взагалі, 50 тисяч гривень для мене завжди звучало голосно і страшно. Та батьки сказали - все буде добре, знайдемо, заробимо. Великим плюсом було, що не треба платити все одразу, а можна дійсно зібрати гроші.
Така реакція батьків мене дуже порадувала і один камінь з плечей впав, хоча я твердо вирішила, що віддам все до копійки, коли повернуся ( забігаючи на перед скажу - повернула!).

Кольори неба зводили з розуму кожного вечора.

Майже одразу після реєстрації приходить наступний етап програми -

Вибір вакансії.

Особисто мене лякали вакансії, де потрібно багато говорити з людьми, тому що, як я вже казала, я дуже хвилювалася за рівень своєї англійської. Тому такі вакансії як офіціант, продавець, касир я одразу відкинула. Залишалися наглядач в парку розваг, покоївка і рятівник в басейні. Деякі компанії надають більший спектр вакансій, але їх також швидко можуть розбирати, тому потрібно уважно і швидко вирішувати. При виборі вакансії також потрібно звернути увагу де та вакансія знаходиться і яка за неї плата. Зазвичай, в більш популярних штатах типу Каліфорнії і Нью-Йорка, заробітна плата вища, але там і життя дорожче (оренда квартири, їжа, транспорт), тому вирішувати вам.
Чесно кажучи, я довго думала на рахунок вакансії, і за цей час розібрали фактично все в Каліфорнії, де я хотіла б працювати, тому я вибрала вакансію рятівника басейну (не будучи при цьому професійним плавцем, а просто любителем поплавати десь в морі чи озері літом) в штаті Вірджинія. За контрактом, я мала працювати в місті Вірджинія-Біч, отримувати 7.75 доларів за годину. Але все обернулося трошки по-іншому, але про це пізніше.
Ще трошки про вакансію рятівника. Дійсно, не обов'язково бути професійним плавцем, але плавати треба вміти. Будьте готові, що треба буде проходити курси рятівників в Україні і вже безпосередньо в Америці. Курси в Україні платні і проходять 3-4 дні. Робота дійсно відповідальна, і хоч басейни, в основному не глибокі - американські діти, в основному, дуже активні і не слухняні, а їх батьки, коли приходять в басейн - просто собі сплять, засмагають і за ними не дивляться. Але є й свої плюси: коли працюєш в великих басейнах, то там багато рятівників і ви працюєте по 15-20 хвилин в годину, а решта часу просто сидите в затінку, їсте і перевіряєте наявність pool pass-ів у відвідувачів; також в таких басейнах працювати весело, бо зазвичай рятівникі - це теж студенти з різних країн або Америки; коли погода не ідеальна, але немає дощу і не дуже холодно, то вам все одно платять, хоча відвідувачів, зазвичай немає; в маленьких басейнах є теж свої плюси - вас запам'ятовують відвідувачі і поважають, адже ви слідкуєте за їх безпекою, також це можливість поговорити з місцевими, розпитати про їх життя в Америці, розповісти щось про Україну, часто вони пригощають рятівників чимось смачним або, навіть, пропонують зробити міні-екскурсію в ваш вихідний.
Про всі нюанси своєї роботи розповім в наступних постах.

А поки, ми переходимо до наступного етапу -

Співбесіда з роботодавцем.

Після вибору вакансії йде співбесіда по скайпу з потенційним роботодавцем. Вона припадає десь на початок-середину зими. Зазвичай, це коротка розмова - 15-20 хвилин. За цей час роботодавець може переконатися, що ви хоча б більш-менш говорите англійською і розумієте його, а студент може задати питання щодо контракту, які його цікавлять.
Зазвичай, співбесіду з роботодавцем успішно проходять 95% студентів.
Хочу дати декілька порад до проходження скайп-співбесіди:

• Підготуйтеся. Як на мене, це дуже важливо. Ваша компанія попередить вас про співбесіду за тиждень-два. У вас буде достатньо часу, щоб підготувати основні відповіді на питання, які задає роботодавець. Він має вашу анкету чи резюме, тому основну інформацію про вас він вже має. Напишу перелік питань, які найчастіше задає роботодавець (я не вийняток, мені теж їх задавали): як правильно читається твоє прізвище (їм важко), розкажи щось про себе (тут треба розповісти, що ви студент, де навчаєтесь, що любите робити у вільний час і тд, головне не мовчати), розкажи про свої позитивні і негативні сторони, яка твоя майбутня професія, де ти хотів би працювати в майбутньому, твої хобі, чи любиш подорожувати, в яких країнах вже був, чи був колись в Америці, що хочеш побачити в Америці, якими мовами говориш, розкажи про свою сім'ю, чим займаються твої батьки, де вчаться твої брати/сестри, розкажи щось про Україну, розкажи про своє місто, розкажи про свій досвід роботи, з ким ти збираєшся їхати в Америку, чи не проти твої батьки, коли ти зможеш приступити до роботи, коли ти збираєшся повернутися назад. Це приблизний перелік запитань, які може задавати роботодавець. Загалом, нічого важкого, головне говорити, а не мовчати і показати, що ви хочете в Америку для культурного обміну - це і є основна ціль програми. Не заради грошей, не для того щоб там залишитися, а для того щоб вивчити їх культуру, стиль життя, подивитися на їхню природу і цікаві місця. Також при підготовці подивіться якісь відео, послухайте записи американською англійською, бо почувши акцент свого роботодавця ви можете злякатися і нічого не зрозуміти, хоча в основному, вони стараються говорити з студентами повільніше і більш чітко.
• В назначену дату перевірьте якість роботи інтернету та скайпу заздалегідь.
• Заспокойтеся. Випийте таблеточку гліцисету чи валер'янки, бо трусити буде, мабуть, кожного. Зробіть глибокий вдих-видих і у вас все вийде. Ніхто від вас не чекає ідеальної англійської чи чогось надзвичайного, головне будьте відкриті і не бійтеся говорити.
• Посміхайтеся. Серйозно, посміхайтеся на всі 32, американці це люблять.
• Задавайте питання. В кінці співбесіди роботодавець, більш всього, запитає чи є якісь питання до нього. Не здавайте такі питання, відповіді на які є у вашому контракті. Пошукайте щось таке, що дійсно варто запитати. Наприклад: де я буду жити, чи надаєте ви житло, чи допомагаєте ви знайти житло, яка його вартість, чи можна жити з друзями, чи далеко житло від роботи, як можна добиратися до роботи, чи можна працювати з друзями, коли мені краще прилетіти, можна запитати ще за овертайми, але зазвичай ця інформація вже є в контракті. 

Після співбесіди роботодавець звітує вашій компанії і буквально в той самий чи на наступний день вам зателефонують чи надішлють емейл про результати співбесіди. Цей етап не є дуже важким, головне, дійсно підготуватися, подумати про що ви будете говорити і все буде добре. Роботодавці теж люди і вони прекрасно розуміють, що ви не носії мови і не вимагають від вас чогось надзвичайного.

Продовження у наступному пості :)